Шановні відвідувачі!


Вітаємо Вас на історичному порталі, що є агрегатором матеріалів трьох ресурсів історичної тематики: порталу Інституту історії України НАН України (www.history.org.ua), порталу Інституту Сходознавства НАН України (www.oriental-studies.org.ua) і проекту «ЗброєзнавДОТком» (www.zbroeznav.com).

Основні складові інтегрованого ресурсу – це стрічки новин з короткою інформацією про поновлення матеріалів з відповідними гіперпосиланнями. Вони розподілені на шість секторів: новини, енциклопедія, он-лайнова бібліотека (поряд із повнотекстовими електронними версіями видань у ній представлені й короткі анотації), каталог веб-ресурсів, біобібліографічний покажчик та історичний календар.

Подальший розвиток проекту розробники вбачають у підключенні RSS-стрічок інших історикоорієнтованих  ресурсів, а також у наповненні ресурсу даними самими користувачами. Прості механізми сайту дозволяють без реєстрації вводити інформацію до будь-якого з шести секторів. Ця інформація буде доступна усім після перегляду нашими модераторами.

Пропозиції, зауваження і побажання просимо надсилати на адресу: hboriak@gmail.com (Геннадій Боряк), alex@history.org.ua (Олексій Жданович).

ПословицыРусские пословицыУкраинские пословицыПословицы о Труде и делеПословицы о Семье



а  б  в  г  ґ  д  е  є  ж  з  и  і  ї  й  к  л  м  н  о  п  р  с  т  у  ф  х  ц  ч  ш  щ  ю  я 



<<< «МАЗЕПИНСТВО» «МАЗЕПИНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ»МАЗЛАХ Сергій Михайлович >>>

Переглядів: 3757 | Рейтінг: 0/0    

«МАЗЕПИНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ» — соціальне і політ. явище, пов’язане з перебуванням та діяльністю в 1709 — 1750-х рр. в Османській імперії, Кримському ханаті, Молдавському князівстві, Швед. королівстві, Речі Посполитій, Франц. королівстві, «Священній Римській імперії германської нації» й ін. д-вах генеральних та ін. старшин, козаків і їхніх родин з Гетьманщини та Запорозької Січі. Виникла в результаті поразки союзних військ гетьмана І.Мазепи та швед. короля Карла ХII у військ. кампанії 1708—09 проти Рос. д-ви під час Північної війни 1700—1721.

М.е. сформувалася з частини запороз. козаків, які після зруйнування Чортомлицької Січі 25 (14) травня 1709 рос. військами перейшли на територію Крим. ханату, а також з генеральних та ін. старшин, городового козацтва, котрі після поразки військ І.Мазепи та Карла ХII в Полтавській битві 8—9 липня (27—28 червня) 1709 відступили на територію Очаківського ейялету та Бендерського ейялету Осман. імперії.

Еміграція була зумовлена політ. мотивами — неприйняттям частиною старшин, городового та запороз. козацтва централізаційної політики уряду Рос. д-ви та прагненням відокремити з останньої Гетьманщину та Запороз. Січ. Еміграційний рух був активізований масовими репресіями проти «мазепинців», проголошенням запороз. козацтва поза законом указом рос. царя Петра І від 26 травня 1709, відмовою царських представників (кн. О.Меншикова та ін.) прийняти капітуляцію запороз. козацтва разом із швед. військами, включенням царем Петром I території Запороз. Січі до Миргородського полку.

Еміграція з Гетьманщини очолювалася гетьман. урядом І.Мазепи, а згодом — П.Орлика. Ці уряди проголошували себе єдиними легітимними представниками Гетьманщини, вступали в дипломатичні відносини з ін. д-вами, ухвалювали нормативно-правові акти тощо. Еміграція з Гетьманщини у своєму розвиткові пройшла кілька етапів, істотно змінюючи свій характер: а) масова політ. еміграція 1709—14 в Осман. імперії та Молдав. князівстві; б) втрата еміграцією масового характеру, перебування групи ген. старшин уряду П.Орлика 1715—20 у Швед. королівстві; в) розпад уряду П.Орлика і втрата еміграцією організованого характеру, її розпорошення по різних країнах 1720—42; г) втрата М.е. політ. характеру, її згасання в 1742 — 50-х рр.

29 червня 1709 частина «мазепинців» (прибл. 2 тис. осіб) на чолі з гетьманом І.Мазепою переправилася через Дніпро біля м-ка Переволочна та залишила володіння Рос. д-ви. 7 липня 1709 вони перейшли кордон Осман. імперії біля м. Очаків, отримали дозвіл на перебування в м. Бендери (нині місто в Молдові) і прибули туди 1 серпня 1709. Городове козацтво (див. Городові козаки) розміщувалося в с. Варниця біля Бендер.

Серед емігрантів було бл. 45 старшинських родин, зокрема генеральний обозний І.Ломиковський, генеральний писар П.Орлик, генеральні бунчужні І.Максимович та Ф.Мирович, прилуцький полк. Д.Горленко, племінник І.Мазепи А.Войнаровський та ін., а також бл. 500 городових і запороз. козаків. Протягом кількох років їхня кількість збільшилася до кількох тисяч за рахунок індивідуальної еміграції укр. козаків з Рос. д-ви.

У серпні 1709 частина старшин переїхала до м. Ясси (нині місто в Румунії) в Молдав. князівстві. Після смерті гетьмана І.Мазепи 22 вересня 1709 М.е. розпочала суд. процес за його спадщину, відомий як «Бендерська комісія» 1709, який закінчився поразкою представників гетьман. уряду та Коша Запорозької Січі на користь А.Войнаровського.

5 квітня 1710 в м. Бендери відбулася рада козацька, на якій було обрано нового гетьмана — П.Орлика, його уряд, а також затверджено «Договір і постанову між гетьманом Орликом та Військом Запорозьким» (відомі як «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» 1710). Ген. обозним залишився І.Ломиковський, генеральним суддею став К.Довгополий, ген. писарем — І.Максимович, генеральними осавулами — Г.Герцик та Ф.Мирович. 1711—14 М.е. брала на боці Османської імперії участь у російсько-турецькій війні 1710—1713, а також воювала з Річчю Посполитою за опанування Правобережною Україною та Лівобережною Україною.

Членів родин представників М.е., які залишилися в Гетьманщині, 1708—12 царський уряд піддав репресіям, зокрема, позбавив усіх або частки земельних володінь, деяких вислав до Москви чи Сибіру. Більша частина старшин-емігрантів, починаючи від 1709, за посередництва гетьмана І.Скоропадського, молдов. кн. Д.Кантеміра та єрусалимського патріарха Хрисанфа намагалася отримати царську амністію. Іменні дозволи на повернення до Рос. д-ви були надані царем Петром I 1713; гарантувалася амністія, але без повернення відібраних маєтків. Близько 30 старшин з родинами вернулися з еміграції влітку 1714 і незабаром були засуджені на довічне заслання. У березні 1714 до Рос. д-ви повернулося понад 500 козаків; їх було розселено біля Конотопа та Глухова. У квітні 1714 рос. посольство в Осман. імперії запевнило решту емігрантів в амністії.

Гетьман П.Орлик з родиною та 24 старшинами, які складали його еміграційний уряд (зокрема, Г.Герцик, І.Герцик, О.Герцик (див. Герцики), Ф.Мирович (див. Мировичі), Ф.Нахимовський, К.Довгополий, Ф.Третяк, І.Бистрицький), 23 жовтня 1714 виїхав з Бендер та 1715 прибув до Швед. королівства, де проживав у м. Істад (провінція Сканія). А.Войнаровський 1714 виїхав до Гамбурга (Німеччина), де 1716 був заарештований рос. резидентами та вивезений до Санкт-Петербурга, а потім — до Якутська (нині столиця Республіки Саха (Якутії), РФ).

1719 частину старшин (Г.Герцика, Ф.Нахимовського, Ф.Мировича) П.Орлик направив з посольством до Крим. ханату та Олешківської Січі. Г.Герцик був заарештований рос. представниками у Варшаві 1720 і засланий до Москви. Ф.Нахимовський і Ф.Мирович були депортовані з Осман. імперії та оселилися в Речі Посполитій (у Галичині). На цьому діяльність еміграційного уряду П.Орлика фактично припинилася.

11 жовтня 1720 П.Орлик з родиною та рештою старшин виїхав зі Швеції і після відмови «Священної Римської імперії германської нації» надати йому політ. притулок 10 березня 1722 перейшов до Осман. імперії, де, за розпорядженням султанського уряду, був поселений у м. Серес (нині місто в Македонії), а потім — у м. Салоніки (нині місто в Греції).

1734—35 П.Орлик разом з І.Герциком, Ф.Мировичем, Ф.Нахимовським намагався утворити новий політ. центр еміграції в м. Каушани (адм. центр Буджацької орди; нині м. Каушень, Молдова), а згодом — у Бендерах. Після 1735 Ф.Мирович та Ф.Нахимовський вернулися до Речі Посполитої, а 1754 переселилися до м. Бахчисарай у Крим. ханаті. Брат Ф.Мировича Іван 1731 виїхав з Російської імперії, став радником крим. хана, був крим. послом у Прусському королівстві.

Син П.Орлика Г.Орлик перебував на військ. службі в Саксонії, а потім — у Франції, де дослужився до чину генерал-лейтенанта. Він прийняв на франц. службу групу запороз. козаків, а 1735 подавав франц. урядові проект організації Запороз. Січі на р. Рейн для охорони франц. кордону.

Із смертю П.Орлика 24 травня 1742, І.Мировича — в 1753, Ф.Мировича та Ф.Нахимовського — в 1758, Г.Орлика — 14 листопада 1759 М.е. фактично перестала існувати.

Еміграція із Запорозької Січі. Запороз. козацтво в еміграції здебільшого проживало та мало промисли між Дніпром і Дністром, його центром 1709—11 була Кам’янська Січ. Частина запорожців на чолі з кошовим отаманом К.Гордієнком 1709—11 перебувала в с. Варниця біля м. Бендери. Згідно з указом рос. царя Петра I від 26 травня 1709 запорожці поодинці або невеликими групами могли повертатися в межі володінь Рос. д-ви; їх розселяли в Гетьманщині.

За Кайрським договором 23 січня 1711 між урядом гетьмана П.Орлика та Крим. ханатом запороз. козаки отримали право на проживання на землях Крим. ханату, були звільнені від подушного податку, отримали право на безмитну торгівлю та неоподатковувані промисли (рибальство, видобуток солі тощо). Натомість запорожці були зобов’язані брати участь у війнах Крим. ханату, надавати допомогу у фортифікаційних роботах. Запорожці брали участь в охороні кордонів ханату з Річчю Посполитою. Крим. ханат виділяв щорічну грошову допомогу запороз. козацтву, а також прибутки від частини переправ на Дніпрі.

Згідно з Прутським трактатом 12 липня 1711, Константинопольським мирним договором 13 (2) квітня 1712 та Адріанопольським мирним договором 13 червня 1713 Рос. д-ва відмовилася від території Запороз. Січі, яка увійшла до Крим. ханату. Еміграційний період запороз. козацтва закінчився його поверненням на землі Запорозької Січі 1711 та політ. розривом з урядом гетьмана П.Орлика (щонайпізніше — 1712).

1733 невелика частина запороз. козаків перейшла на територію Крим. ханату до м. Каушани і принаймні до 1735 визнавала владу гетьмана П.Орлика.

Дипломатія мазепинської еміграції. Правовою основою участі Гетьманщини (уряду І.Мазепи) у війні проти Рос. д-ви на боці швед. короля Карла ХII був договір, укладений у с. Великі Будища (нині село Диканського р-ну Полтав. обл.) 8 квітня 1709 окремо І.Мазепою та Кошем Запороз. Січі. Згідно з ним, Карл ХII зобов’язався не укладати мир з Рос. д-вою доти, доки від неї не буде відокремлено Гетьманщину. Вірогідно, договір установлював швед. протекторат над Гетьманщиною та Вольностями Війська Запорозького низового. Протекторат було підтверджено в «Пактах і Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького» 1710. Там також вказувалося, що вибори гетьмана відбулися з дозволу швед. короля Карла ХII, а від гетьмана вимагалося домогтися від швед. короля по закінченні Північної війни безстрокового договору про протекторат над Гетьманщиною. 10 травня 1710 «Пакти і Конституції…» було затверджено грамотою Карла ХII. Збереження швед. протекторату над Гетьманщиною та Запороз. Січчю було постійною вимогою уряду П.Орлика на переговорах з Крим. ханатом і Осман. імперією 1710—12, проте у відповідних договорах його не визнано.

Відносини М.е. з Крим. ханатом розпочалися 1709 посольством А.Войнаровського, який запропонував від імені уряду І.Мазепи за татар. військ. допомогу взяти на себе скасовані раніше зобов’язання Рос. д-ви з виплати ханатові щорічної данини (упоминок), а також знести збудовані на кордоні з ханатом фортеці. Переговори відбувалися й пізніше, протягом 1709—10. У грудні 1710 делегація від М.е., маючи інструкцію від П.Орлика (Головні пункти для переговорів про договір з ханом та Кримською державою), розпочала нові переговори з Крим. ханатом, які закінчилися підписанням 23 січня 1711 Кайрського договору.

Переговори М.е. з Осман. імперією проводилися на основі інструкцій П.Орлика від 3 листопада 1711 («Настанови для... надзвичайних посланців Війська Запорозького до Найяснішої Порти Оттоманської у справі визволення нашої Вітчизни, Малоросії, з обох боків Дніпра, від жахливого московського ярма...»). Згідно з документом, Осман. імперія мала укласти з Рос. д-вою договір про відмову останньої від території Гетьманщини, гарантувати недоторканність кордонів Гетьманщини з Рос. д-вою та Річчю Посполитою. Пропонувався крим. протекторат над Гетьманщиною, який мав гарантуватися Осман. імперією; при цьому проголошувався й швед. протекторат. Гетьманщина в складі Ліво- та Правобережної України і земель Запороз. Січі мала стати несуверенною д-вою, повністю автономною в політ. та екон. сферах, з власною зовн. політикою; розміщення крим. та осман. гарнізонів у ній мало бути заборонене. Укр. правосл. церква мала підпорядкуватися Константинопольському патріархатові, поширення ін. конфесій у Гетьманщині заборонялося. За Гетьманщиною (власне за Запороз. Січчю) мали бути збережені землі в Нижньому Подніпров’ї, отримані Рос. д-вою від Крим. ханату та Осман. імперії за Константинопольським мирним договором 1700. Укр. купці на всій території Осман. імперії звільнялися від сплати ввізного мита. Виданий султаном Агмедом III між 25 і 28 грудня 1711 привілей («Грамота великого пана султана Агмеда, що забезпечує гетьманові Орлику володіння всією Україною») проголошував Гетьманщину в складі Ліво- та Правобережної України і земель Запороз. Січі під протекторатом Осман. імперії, її внутр. політ. і екон. автономію, непорушність її кордонів, безмитну торгівлю для укр. купців. Обов’язком Гетьманщини було надання військ. допомоги імперії. Другий султанський привілей від 16 березня 1712 проголошував автономну Гетьманщину на Правобереж. Україні (окрім Києва з околицями) під осман. протекторатом, її обов’язок надавати військ. допомогу імперії. Перший привілей втратив чинність у зв’язку з укладенням Константинопольського мирного договору 13 (2) квітня 1712 між Осман. імперією та Рос. д-вою, другий — з укладенням 22 квітня 1714 мирного договору між Осман. імперією та Річчю Посполитою.

Неофіц. відносини уряду П.Орлика з Річчю Посполитою (представленою конкуруючими урядами Августа ІІ Фридерика Сильного і Станіслава Лещинського) активізувалися 1712. М.е. пропонувала визнати суверенітет Речі Посполитої над Правобереж. Україною у разі визнання на цих землях особливих станових прав козацтва, включаючи самоврядування та становий суд. Безпосередніх відносин з рос. урядом М.е. не мала, але з ініціативи П.Орлика 1728—29 на міжнар. Суассонському конгресі пропонувалося розглянути питання про відновлення цілісності Гетьманщини (Право- і Лівобережна Україна та землі Запороз. Січі) як автономного політ. утворення у складі Російської імперії — на основі відновлення та міжнар. гарантування Переяславського договору 1654 (див. Березневі статті 1654). М.е. також вступала у відносини з дипломатами та урядовцями ін. європ. країн — як чинників, що могли вплинути на її відносини з Крим. ханатом, Осман. імперією, Річчю Посполитою, Рос. д-вою.

Ідейна спадщина мазепинської еміграції. Політ., правові, істор. концепції та погляди М.е. відображено в «Пактах і Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького» 1710, політ. трактатах і маніфестах («Короткий вивід причин, якими Україна з Військом Запорозьким побуджена або властиво змушена була вийти з московської протекції» 1709, документах «Бендерської комісії» 1709, «Маніфесті до європейських урядів» 1712, «Виводі прав України» 1712 (автентичність сумнівна) та ін.), інструкціях послам на міжнар. переговорах, листуванні, матеріалах допитів «мазепинців» рос. властями, «Діярії подорожньому» П.Орлика, істор. творі «Замітки про Україну й козаків, про яких Європа мало що знає » Г.Орлика та ін.

Під час «Бендерської комісії» 1709 М.е. критично переосмислила проблеми держ. ладу та конституційного законодавства Гетьманщини, а саме: характер, формування й співвідношення органів влади, статус Запороз. Січі. Було засуджено авторитарні тенденції гетьманів, проголошено принципи обмеження і регламентації гетьман. влади, виборності всіх посад. Ці ідеї стали передумовою появи «Пактів і Конституцій прав і вольностей Війська Запорозького» 1710 — першого в Україні конституційного документа внутр. характеру. В ньому відображено ідеї про договірне походження д-ви, «вільний народ», міжстановий характер політ. влади, створено правові основи парламентаризму, демократизації всіх гілок влади, автономного статусу Запороз. Січі.

У зовнішньополіт. сфері новою ідеєю, яку запропонувала М.е. 1710, були багатосторонні міжнар. гарантії державності та територіальної цілісності Гетьманщини; цю ідею, щоправда, не вдалося реалізувати в міжнар. договорах. М.е. також створила нове ідеологізоване бачення укр. історії — хозаризм (хозар. міф) — ідею про хозар. походження укр. козаків (а отже, відсутність етнічної спорідненості з росіянами — на противагу ідеї про триєдиний «руський» народ), розвиток укр. (хозарської) державності до Київської Русі (на противагу ідеї про перетікання київ. періоду рос. історії у владимирський і московський, про династичну спадкоємність від Київ. Русі до Рос. д-ви), а також про прийняття українцями християнства ще до кн. київ. Володимира Святославича (на противагу ідеї про необхідність об’єднання всіх православних під владою єдиного суверенного правосл. монарха — рос. царя). Хозаризм одним із перших відобразив ідею про етнічну окремішність українців та їхнє право на власну д-ву.


Література:

Переписка и другие бумаги шведского короля Карла ХII, польского С.Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Ф.Орлика и киевского воеводы И.Потоцкого... «Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1847, кн. 1; Скальковский А. Ф.Орлик и запорожцы. «Киевская старина», 1882, № 7; Молчановский Н. Несколько данных о смерти и наследстве Мазепы. Там само, 1903, № 1; Эварницкий Д. Источники для истории запорожских козаков, т. 1—2. Владимир, 1903; Єнзен А. Орлик у Швеції. «ЗНТШ», 1909, т. 92; Колесса Ф. Материяли до істориї козаччини з рр. 1709—1721, зібрані в Шведському Державному Архіві в Штокгольмі. «Діло», 1910, № 33—40 (23 лютого); Документы о Андрее Войнаровском и Филиппе Орлике, извлеченные из иностранных архивов проф. В.Н.Александренко и изданные под редакцией и примечаниями В.А.Кордта. В кн.: Сборник статей и материалов по истории Юго-Западного края, вып. 2. К., 1916; Кащенко А. К.Гордієнко-Головко: останній лицар Запорожжя. Катеринослав, 1917; Кордт В. Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини XVII — початку XVIII вв. В кн.: Український археографічний збірник, т. 3. К., 1930; Токаржевський-Карашевич Я. Діярій гетьмана П.Орлика. Варшава, 1936; Битинський М. Мазепинці по Полтаві. Варшава, 1938; Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. В кн.: Мазепа: Збірник, т. 1. Варшава, 1938; Крупницький Б.Д. Гетьман Пилип Орлик (1672—1742): Огляд його політичної діяльності. Варшава, 1938; Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Нью-Йорк, 1960; The Diariusz podorozny of P.Orlyk, vol. 1—2. Cambridge, Massachusetts, 1988—89; Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. Львів, 1991; Пріцак О. Один чи два договори Пилипа Орлика з Туреччиною на початку другого десятиліття вісімнадцятого століття. В кн.: Український археографічний щорічник, вип. 1 (4). К., 1992; Перша Конституція України гетьмана П. Орлика: 1710 р. К., 1994; Скальковський А. Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького. Дніпропетровськ, 1994; Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку XVIII ст. К., 1994; Ульяновський В. П.Орлик. В кн.: Володарі гетьманської булави. К., 1994; Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. М., 1995; Лукашевич О., Манжул К. Конституція Пилипа Орлика — історико-правова пам’ятка XVIII ст. Х., 1996; Путро О.І. З історії зв’язків запорозького козацтва з українською політичною еміграцією (середина XVIII ст.). В кн.: Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній свідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції. К., 1997; Василенко Н. Конституция Ф.Орлика. В кн.: Академічна юридична думка. К., 1998; Горобець В. Кам’янська Січ. В кн.: Козацькі Січі: нариси з історії українського козацтва XVI—XIX ст. К., 1998; Кресін О.В. Розвиток української історіографії мазепинства до 1917 р. «Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України», 1999, т. 3; Його ж. Політико-правова спадщина української політичної еміграції першої половини XVIII ст. К., 2001; Путро О.І. Нові документи про діяльність мазепинців в еміграції: Родина Мировичів (середина XVIII ст.). В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики, вип. 6, ч. 2. К., 2001; Сапожников І. Запорожці в Очаківській області та Україні Ханській під час «кримської протекції» (1711—1734 роки). «Записки науково-дослідної лабораторії Південної України Запорізького державного університету», 2003, вип. 7: Південна Україна XVIII—XIX ст.; Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. К., 2004.

О.В. Кресін.

Додати коментар >>>


Вікіпедія
ВІКІДЖЕРЕЛА
ВИКИТЕКА
Енциклопедія українознавства
The Internet Encyclopedia of Ukraine
Енциклопедія УСЕ
Українська енциклопедія
Малий словник історії України
Довідник з історії України: e-версія
Ілюстрована енциклопедія історії України
Енциклопедія українського козацтва
Енциклопедія Києва
Гасла до енциклопедії Львова
Гасла до енциклопедії НТШ
Острозька академія:
енциклопедичне видання
КАМ’ЯНЕЦЬ І КАМ’ЯНЕЧЧИНА
ВІД А ДО Я
Українці в Сполученому Королівстві
Інтернет-енциклопедія
Поп Иван
Энциклопедия Подкарпатской Руси
Україна в міжнародних відносинах Енциклопедичний словник-довідник
Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР
Квазіенциклопедія ОУН-УПА
Электронная историческая энциклопедия
Николаевская область
slounik.org: беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі
Беларускія слоўнікі і энцыкляпэдыі
Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich
Slownik Staropolski
Советская историческая энциклопедия
Holocaust Encyclopedia
Енциклопедiя полiтичної думки
Юридична енциклопедія
Юридична енциклопедія
Енциклопедія української літератури
Енциклопедія пам’яток
Україна XIII–XVIII ст. :
Eнциклопедичний бібліографічний довідник
100 видатних імен України
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Энциклопедия культур
Українська Радянська Енциклопедія
Encyklopedia
PWN
Мир
энциклопедий
Большая
советская
энциклопедия
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
academic.ru
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
RUBRICON.COM